Уявіть собі, що ви отримали травму на віддаленій гірській стежці, але вам вдалося зв’язатися зі службами екстреної допомоги. Якщо італійський дослідницький проект вдасться, першим, хто відповість, може стати маленький людиноподібний робот з реактивним ранцем. Цей проект, очолюваний групою штучного та механічного інтелекту Італійського технологічного інституту, зосереджений на двоногому роботі на ім’я iCub, який спочатку був розроблений для досліджень ШІ та нагадує дитину. Мета — дозволити iCub літати за допомогою реактивного двигуна.
Дослідницька група оснастила iCub подвійним реактивним ранцем на спині та замінила оригінальні спритні руки робота на реактивні двигуни, здатні виробляти максимальну тягу 1000 Н (приблизно 225 фунтів-сил) і температуру вихлопу, що досягає 800 градусів (1472 градуси F). ).
Натхненна Тоні Старком, ця нова версія робота під назвою iRonCub3 має нещодавно розроблений титановий хребет, щоб краще справлятися з силами, що виникають під час польоту. Команда також розробила нову електроніку, встановила датчики крутного моменту в реактивний ранець і видалила деякі компоненти, щоб звільнити місце для оновленої системи.
Хоча проект все ще знаходиться на ранніх стадіях, команда вже випробувала гуманоїдного робота з реактивним двигуном в аеродинамічній трубі, щоб перевірити симуляцію польоту. Незважаючи на те, що струмені запускалися кілька разів, iRonCub3 ще не досяг фактичного старту. Однак команда впевнена, що найближчим часом вони досягнуть польоту в зависанні.
Крім того, дослідницька група розробила й проаналізувала алгоритми керування польотом і підтвердила планувальник траєкторії в моделюванні. Наразі вони використовують дані з інерціального вимірювального блоку та «відчутної» камери глибини, встановленої на грудях робота, щоб «оцінити положення та орієнтацію робота в просторі».
iRonCub3 оснащений чотирма турбінними реактивними двигунами JetCat P250 Pro-S, спочатку розробленими як силові установки для дистанційно керованих літаків і дронів.
Дослідники відзначають: «Складність цієї дослідницької осі різко відрізняється від класичних завдань людиноподібної робототехніки. Термодинаміка відіграє тут вирішальну роль, температура вихлопу турбіни досягає 800 градусів за Цельсієм, а швидкість наближається до швидкості звуку; аеродинаміка багатотільного системи вимагають онлайнової оцінки з використанням нейронних мереж і фізичних інформаційних компонентів; налаштування контролера вимагає комбінації приводів з високою і низькою смугою пропускання, таких як шарніри та турбіни; планувальники повинні генерувати не тільки динаміку двигуна, але й траєкторії турбін це настільки ж ризиковано, як і критично, залишаючи мало можливостей для вдосконалення».
Кінцева мета полягає в тому, щоб робот-гуманоїд літав до місць стихійних лих або надзвичайних ситуацій, проводив повітряні перевірки або надавав важливі дані віддаленому персоналу. Робот також зможе приземлятися, ходити, долати перешкоди, підніматися сходами, відкривати двері тощо. Цю можливість можна використовувати не лише для сценаріїв швидкого реагування, але й для перевірки небезпечних будівель чи інфраструктури.